Віра Агеєва про національну літературу, «донецьких пацанів» і фемінізм

Цьогоріч в Ukraїner 9-й День народження! Із ким нас плутають, про що було перше повідомлення нам у соцмережі, як вдалося втриматися на плаву під час закриття USAID, у чому задум тривалості наших інтервʼю, як Україні розповідати про себе світові — про це і не тільки в розмові між засновником Ukraїner Богданом Логвиненком та ведучою проєкту «Що далі?» Юлією Тимошенко.

«Поки ми не структуруємо в мові, в оповіді то, що відбувається в нас у голові — ми не можемо прожити того усвідомлено», — Тарас Прохасько помічає, як втрачається здатність оповідати історії. Чому це відбувається й навіщо вона нам так потрібна, чи потрібна письменнику самоцензура і що необхідно закласти у план відбудови України — слухайте в інтервʼю. Тарас Прохасько — письменник, журналіст, один із представників Станіславського феномену. Писав, зокрема, для легендарного часопису «Четвер». Навчався на біологічному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка, брав участь у Революції на граніті. Лауреат низки премій, зокрема Шевченківської 2020 року за збірку есеїстики «Так, але…».Інтервʼюерка — журналістка Юлія Тимошенко. Ця публікація підготовлена за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну». Її зміст є виключною відповідальністю Ukraїner і не обовʼязково відображає позицію фонду та/або його фінансових партнерів.Програма «Партнерство за сильну Україну» — це донорська програма, що фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Метою Фонду є посилення стійкості України в умовах російської агресії шляхом надання критично важливої підтримки місцевим громадам у співпраці з українськими державними органами, громадянським суспільством, ЗМІ та приватним сектором.

Ми поїхали в Івано-Франківськ, щоб поговорити з одним із найбільш перекладених українських письменників, представником Станіславського феномена, автором низки поетичних і прозових книжок, перекладачем Шекспіра — Юрієм Андруховичем. В інтервʼю, крім теми війни та можливих сценаріїв розвитку подій, йдеться про часи, коли в Москві була українська бібліотека та як на початку незалежності до Івано-Франківська на бієнале «Імпреза» зʼїжджалися митці з Японії, Ісландії, Греції тощо.  Інтервʼюерка — журналістка Юлія Тимошенко. Ця публікація підготовлена за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну». Її зміст є виключною відповідальністю Ukraїner і не обовʼязково відображає позицію фонду та/або його фінансових партнерів.Програма «Партнерство за сильну Україну» — це донорська програма, що фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Метою Фонду є посилення стійкості України в умовах російської агресії шляхом надання критично важливої підтримки місцевим громадам у співпраці з українськими державними органами, громадянським суспільством, ЗМІ та приватним сектором.

«Безпека нашої сімʼї — відповідальність кожного з нас», — вважає Марія Берлінська, тому ще з початку війни вкладає величезні зусилля, аби якомога більше українців озброїлися технологічно й були готові до захисту. Марія — керівниця проєкту технологічного посилення Сил безпеки та оборони України Victory Drones, співзасновниця БФ Dignitas. Засновниця ГО «Центр підтримки аеророзвідки», ініціаторка правозахисного проєкту «Невидимий батальйон» та Жіночого ветеранського руху.Про мобілізацію жінок, роль інженерів у війні, дрони та альтернативні способи ослабити РФ — слухайте в інтервʼю. --------------------Ця публікація підготовлена за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну». Її зміст є виключною відповідальністю Ukraїner і не обовʼязково відображає позицію фонду та/або його фінансових партнерів.Програма «Партнерство за сильну Україну» — це донорська програма, що фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Метою Фонду є посилення стійкості України в умовах російської агресії шляхом надання критично важливої підтримки місцевим громадам у співпраці з українськими державними органами, громадянським суспільством, ЗМІ та приватним сектором.

«Еволюцію важко прискорювати, але й зупиняти важко», — каже наш гість про формування національної ідентичності українців і вважає, що ми в цьому — ще на рівні підлітків. Йосиф Зісельс — український єврей, громадський діяч та правозахисник, учасник дисидентського руху, дослідник теми каральної психіатрії при Радянському Союзі. В інтервʼю ви дізнаєтесь, зокрема, чому з терміном «український дисидент» треба бути обережним, чи корисно нам ненавидіти ворогів і чому серед усіх країн у нас багато паралелей з Болгарією. --------------------Ця публікація підготовлена за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну». Її зміст є виключною відповідальністю Ukraїner і не обовʼязково відображає позицію фонду та/або його фінансових партнерів.Програма «Партнерство за сильну Україну» — це донорська програма, що фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Метою Фонду є посилення стійкості України в умовах російської агресії шляхом надання критично важливої підтримки місцевим громадам у співпраці з українськими державними органами, громадянським суспільством, ЗМІ та приватним сектором.

Донбас був державою в державі, — каже наш гість Денис Казанський — журналіст, блогер, публіцист, автор книжки «Чорна лихоманка» та співавтор видання «Як Україна втрачала Донбас». Говоримо з ним про схід України.В інтервʼю ви дізнаєтесь, зокрема, як змінювалось населення українського сходу, кому було вигідно створювати розкол між сходом і заходом країни, на що сподівалися донецькі еліти, коли співпрацювали з РФ. --------------------Ця публікація підготовлена за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну». Її зміст є виключною відповідальністю Ukraїner і не обовʼязково відображає позицію фонду та/або його фінансових партнерів.Програма «Партнерство за сильну Україну» — це донорська програма, що фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Метою Фонду є посилення стійкості України в умовах російської агресії шляхом надання критично важливої підтримки місцевим громадам у співпраці з українськими державними органами, громадянським суспільством, ЗМІ та приватним сектором.

Гостя останнього випуску 1 сезону проєкту «Що далі?» — літературознавиця, професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія» Віра Агеєва. Вона написала низку праць про українську літературу, зокрема книжку «За лаштунками імперії», що складається з есеїв про українсько-російські культурні відносини, також упорядкувала серію перевидань класики «Неканонічний канон» у видавництві «Віхола» і стала співзасновницею ютуб-каналу «Шалені авторки». В інтерв’ю — про те, чому попри утиски українцям вдалося зберегти свою національну ідентичність, як (не)знання своєї літератури впливає на суспільство та чи на часі гендерні питання.

Гість 16 випуску проєкту «Що далі?» — історик, журналіст, викладач і військовослужбовець Вахтанг Кіпіані. Також він головний редактор онлайн-видання «Історична Правда», автор низки історичних праць про XX століття та упорядник резонансної книжки «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР», що вийшла 2019-го у видавництві Vivat. В інтерв’ю ви дізнаєтесь, зокрема, чому Вахтанг Кіпіані вважає, що ми невдячна нація, в чому парадокс Байкового кладовища в Києві та які аргументи на користь того, що пам’ятник невідомому солдату не є радянським рудиментом.

Гостя 15 випуску мультимедійного проєкту «Що далі?» — культурологиня Маріам Найєм. З одного боку, вона пояснює англомовній західній авдиторії культурний контекст російсько-української війни, а з іншого — працює з темами, важливими всередині України. Зокрема, пише статті, створює навчальні курси, разом із літературознавицею Валентиною Сотниковою веде два подкасти: «Де ми?» (про вплив колоніального минулого) та «Афгано-український літературний дует» (про шкільну програму з літератури). В інтерв’ю говоримо, зокрема, про те, як працювати з тим, що багатьом образ добра тепер здається пласким, а зла — цікавим; чому деякі країни вважають добром Радянський Союз і його правонаступницю Росію; чи доцільно називати нинішні процеси в українському суспільстві деколонізацією.

Гостя 14 випуску проєкту «Що далі?» — журналістка, радіоведуча, медіаекспертка Тетяна Трощинська. Вона 6 років очолювала «Громадське радіо» (2018 – квітень 2024), тепер — директорка Департаменту стратегічного аналізу та розвитку соціально-впливового контенту на «Суспільному», а також продюсерка токшоу «Новий відлік» цього ж медіа. Цьогоріч Тетяна Трощинська стала лауреаткою журналістської Премії імені Ґонґадзе, що покликана підтримати журналістів, які працюють, дотримуючись професійних принципів і цінностей, сприяють впровадженню ліберальних реформ в Україні, а також відкривають нові можливості для медіасередовища. Чому важливо розуміти різницю між блогером і журналістом, яких знань бракує нинішнім випускникам журналістики і як це вирішити, та якими є майбутні виклики українських ЗМІ — дивіться в інтерв’ю.