Нове німецьке кіно

У шостому епізоді подкасту DTF Magazine x «Артхаус Трафік» х German Films про німецьке кіно говоримо з українським режисером фільмів «Вулкан» і «Редакція» Романом Бондарчуком та його німецькою продюсеркою Танею Ґеорґієвою-Вальдгауер. Вони розповідають про німецький бік копродюсерства, хто і як дивиться українське кіно в Німеччині та чому мати німецького продюсера — ще не означає 100 % вхід на один з ключових фестивалів світу — Берлінале.Роман Бондарчук — режисер, що зображає рідну Херсонщину в документальній та ігровій формах. У його останньому фільмі «Редакція» головний герой — працівник музею, який волею випадку стає редактором місцевої газети і намагається розкрити скандал навколо напівмертвого мера в комі. Стрічка вийде у прокат 28 листопада, а світова прем’єра відбулась у програмі Берлінале Forum — секції для роздумів про кіно, соціально-мистецьких дискурсів і особливого відчуття естетики.«Редакцію» створювали у спільному виробництві продюсери з України, Німеччини, Чехії та Словаччини. Тож у цьому епізоді ми поговорили з режисером Романом і продюсеркою Танею про виклики знімань під час повномасштабного вторгнення, (не)очевидні референси з кіно та реального життя, а також згадали німецькі фільми, що сформували героїв нашого подкасту.Текстову версію розмови також читайте на сайті DTF Magazine.

У новому епізоді подкасту DTF Magazine x «Артхаус Трафік» х German Films про німецьке кіно говоримо з режисером Фатіхом Акіном, який зняв знакові фестивальні хіти «Швидко та безболісно», «Душевна кухня», «На межі» та «Небезпечний».Акін — один з тих режисерів, який часто знімає про те ж саме, але в різних жанрах. Він раз по раз звертається до теми мігрантів, які пробивають собі шлях у чужій країні, а в його стрічках поєднуються історії про коханців і злочинців. Героями своїх фільмів він обирає реперів, рятівників у часи геноциду та жорстоких вбивць, що формують контекст епохи. Акінові фільми часто вперше в Україні показують саме на кінофестивалі «Нове німецьке кіно», який цього року стартує 14 листопада. Тож з цієї нагоди згадуємо фільми режисера, говорячи з ним, як це — знімати німецьке кіно, коли твоє коріння — турецьке, які стереотипи про мігрантське кіно є в Німеччині та чому німецьке кіно ніколи не буде схожим на американське. Також поспілкувалися з ним про головні феномени, явища та особистостей німецького кінематографу і попросили назвати кілька знакових німецьких фільмів та імен, які точно треба знати.Текстову версію розмови також читайте на сайті DTF Magazine.

У цьому епізоді подкасту про німецьке кіно говоримо з режисером Крістіаном Петцольдом — автором фільму «Полум’яне небо» і одним з ключових представників Берлінської школи. Берлінська школа — течія у світі кіно, яка зібрала навколо себе однодумців, що знімають про сучасну Німеччину. Про неї, зокрема, й говоримо в подкасті докладніше (і про те, чи сприймають її представники таке визначення).Фільм «Полум’яне небо» Крістіана Петцольда, що здобув «Срібного ведмедя» на Берлінале і виходить в український прокат 4 квітня, теж показує сучасність. Це історія про Леона — письменника-невдаху, який з другом приїхав на узбережжя Балтійського моря. Тут він шукає натхнення для нової книжки, але натомість зустрічає ворожість від оточення через свою занудність і зухвальство.У цьому подкасті Крістіан розповідає про роботу над картиною, про те, як відправною точкою для її створення стала Одеса, де він перебував у 2017 році як голова журі Одеського міжнародного кінофестивалю, і про вплив режисера й героя французької «Нової хвилі» Еріка Ромера. А ще пояснює, чому не читає рецензій, який свій фільм ненавидить і як змінився німецький кінематограф з 1990-х.

У третьому епізоді подкасту «Нове німецьке кіно» два спеціальні гості. Карло Шатріан, художній керівник одного з найбільших і найвпливовіших кінофестивалів світу — Берлінале, та Сімона Бауман, голова організації German Films, яка відповідає за розвиток і просування німецького кіно у світі.Сімона майже 20 років присвятила виробництву документального кіно і досі залишається одним з провідних експертів ринку аудіовізуальної продукції у Східній Європі. Карло Шатріан приєднався до команди Берлінале 2019 року, а до цього працював журналістом в Італії і програмним керівником на кінофестивалях у Локарно, Флоренції, Парижі та Ніоні.Тож у цьому випуску:Як змінився кіноландшафт Німеччини з початку 90-х і хто його формує?Чи цікаво німцям дивитися кіно про минуле?Чи було українське кіно в «сірій зоні» та чому його довгий час не показували на світових кінофестивалях, зокрема на Берлінале?Як змінюється Берлінський кінофестиваль і як вибирають фільми? Чому не кожному фільму визначних режисерів і сучасних класиків місце на кінофестивалях? Що відбувається з кінотеатрами і чим це загрожує таким подіям, як Берлінале?Чи зможе VR витіснити традиційне кіно та змінити кінофестивальний досвід?До речі, цього року до програм Берлінале — Forum і Panorama Documente  — увійшло три українські фільми: «Редакція» Романа Бондарчука, «Мирні люди» Оксани Карпович і «Трішки чужа» Світлани Ліщинської. Але одна з головних новин — до складу журі основного конкурсу обрали українську письменницю Оксану Забужко. Про це ми також говоримо і в подкасті.

У другому епізоді подкасту DTF Magazine х «Артхаус Трафік» х German Films про німецьке кіно говоримо з режисером «Учительської» Ількером Чатаком і виконавицею головної ролі Леоні Бенеш. Їхня стрічка ввійшла до п’ятірки найкращих фільмів, які змагатимуться за «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний фільм», а 8 лютого виходить в обмежений український прокат.Це драма про вчительку-ідеалістку з берлінської школи, яка в пошуках правди опиняється в центрі психологічної війни, одна проти всіх. Конфлікт зав’язується, коли завдяки камері з ноутбука їй вдається дізнатися, хто саме краде гроші в учительській.«Учительська» органічно показує соціальний експеримент у дії, явище, властиве ряду культових німецьких фільмів.Тож у цьому епізоді згадуємо знакові фільми, які у 2000-х роках подарувала світу Німеччина, а також спілкуємося з творцями «Учительської», зокрема, про сучасне німецьке кіно, інцидент з реального життя, з якого постала стрічка, мотивацію головної героїні і про те, як Леоні здобула головну роль. А ще просимо порадити українським слухачам кілька німецьких фільмів, які точно не варто пропускати.Текстову версію розмови також читайте на сайті DTF Magazine.

У першому епізоді подкасту про німецьке кіно говоримо про та із Сандрою Гюллер. Це головна не лише німецька, а й європейська акторка 2023 року. У грудні вона отримала премію Європейської кіноакадемії за роль у драмі «Анатомія падіння» Жюстін Тріє, яка саме зараз іде в українському прокаті, а також була номінована на «Золотий глобус».Утім, це не єдина її гучна роль цього року. В «Зоні інтересів» Джонатана Глейзера, який 22 лютого покажуть в Україні, вона зіграла Гедвіг Гесс — дружину коменданта Аушвіца, яка живе по сусідству з концтаборем, та з сім'єю уникає всього, що відбувається за парканом.У цьому подкасті ми докладніше розповідаємо про творчість Сандри не лише у кіно, але й у музиці. А також говоримо з нею про ролі в «Анатомії падіння» та «Зоні інтересів», про Голлівуд, а також згадуємо найкращих німецьких режисерів, яких вона радить подивитися.