Музичні історії

Про Pink Floy писано-переписано, сказано–переказано. Про те, як посварились лідери гурту Девід Гілмор та Роджер Вотерс – здається, не менше. Якщо ж розповідати про кожного з них осібно, обираємо Гілмора. І не лише тому, що під час нашої війни він опинився на стороні добра, а Вотерс – на стороні путіна. Коли виникла ідея розповісти про співпрацю Флойдів з іншими музикантами, ми самі були вражені тим, скільки творчих колаборацій встиг створити за свого тривалого творчого шляху Гілмор. Тож не поділитись цим не могли. Ловіть новий подкаст.

У кожного десь там, де перебуває серце, є свій шорт-лист потаємного зі словом «вперше». Перший поцілунок (це сталось!). Перша зарплата в конверті (вау! таке можливо?). Перший автомобіль (це ж я їду – чому вони не помічають?). Те саме з музикою. Ось вперше до тебе прийшов «Сержант Пеппер». Ось ти вперше підіймаєшся «Сходами до неба». А ось вперше потрапляєш туди, на Темну сторону місяця. Заплющуєш очі і пригадуєш, як тебе несуть туди ці неповторні гітарні рифи, ці голоси, і сам себе чуєш десь мовби збоку: виявляється, так теж можна грати… Здається, це було вчора. А  цьому «вчора» вже 50 років. Саме так: 10 березня виповниться півстоліття з дня виходу альбому Pink Floyd - The Dark Side of the Moon. Тож ловіть новий подкаст з циклу «Музичні історії від Укрінформу», присвячений цій нескромній даті. The dark side можна просто переграти. Уявляєте Pink Floyd в стилі диско? В стилі хіллбілл? Або з оркестром арабських інструментів? Послухайте все це на прикладі однієї композиції, не скажемо якої, лиш натякнемо, де ото гроші пересипаються в касовому апараті… The dark sidе можна імітувати. По світу багато років катаються кілька  стадіонних шоу, які виконують кавери групи, сотні музикантів займаються цим, є цілий рух фанатів, які зациклилися навіть не на розвитку традицій групи, а на імітації  звуку, манери гри, створюючи своєрідні варіації на тему альбому-ювіляра чи Pink Floyd взагалі. Тут є британці, є швейцарці під непретензійною назвою Космос, які записали вже 5 альбомів із власним матеріалом, та здобули у фанатському середовищі репутацію найбільш успішних імітаторів стилю. Послухайте, і погодитесь, що деякі їхні композиції звучать як студійні ауттейки із втрачених записів золотого періоду Флойдів. Нарешті, The dark side надихає безліч музикантів у світі не просто на копіювання, а на спроби творчо розвинути стиль Флойдів. Розкажемо про одного хлопця з Техасу, Лінна Стоукса, який записав вже кілька альбомів і зрештою замахнувся  на концептуальний альбом у стилі The dark sidе, який було названо Terra Nocturne. Нагадаємо про звукорежисера Алана Парсонса, який створив для Pink Floyd «фірмове» флойдівське звучання, що десятки, якщо не сотні «звуковиків», натхненні його успіхом, намагаються перевершити Алана. Шедеврів там, звісно, мало, але, є вельми цікаві явища,  як, наприклад, сольний проект британця Філіпа Лейна під назвою Флаенс. До початку березня, коли, власне, настане сам ювілей альбому, звісно, буде приурочено безліч спогадів чи шоу. Наш же подкаст ви зможете послухати заздалегідь, не поспішаючи. Згадайте про магічну силу музики, і хай буде з вами натхнення! А нас слухайте далі– не переслухаєте!

Різдво – завжди диво, якщо ми віримо в нього. І такі ж дива трапляються з музикою в переддень Різдва. Ви з цим, безумовно, погодитесь, послухавши наш новий  подкаст  - черговий випуск «Музичних історій» з Укрінформом. В ньому ми зібрали саме такі - дивні, дуже дивні і просто дивовижні історії, що трапились з музикою та музикантами. Візьміть, приміром, Щедрик.  Важко полічити версії та варіації на тему мелодії Леонтовича за понад сто років. Але ось ви слухаєте і… не вірите: тривожна, нервова мелодія, ніби і не Щедрик. Фронтовий Щедрик – іншого на думку не спадає. Але насправді записана ця версія  не під час війни, і навіть не в 2014-му році, а ще за два роки до того, 2012-го року – унікальним колективом талановитих музикантів The Prog world orchestra. Півтора десятки зірок прог-року під проводом Ніла Морса записали обробки найвідоміших різдвяних хітів. І унікальна інтуїція митців підказала, що всі пісні мають бути веселими, а от Щедрик зовсім іншим. Інша історія - з мегапопулярним польським гуртом Czerwone Gitary, який випустив різдвяний альбом. Нічого несподіваного, якби йшлося про Британію чи Сполучені Штати. Але це сталось в соціалістичній Польщі. 12 пісень на альбомі. Люди радіють світлому святу, будують вертеп, співають колядки, носять восьмикутну зірку на палі…. І жодного разу в текстах не згадано ні назви свята, ні імені, так би мовити, іменинника - Ісуса. Схоже, це єдиний у світі подібний різдвяний альбом. Очевидно, навіть ідеологічні цензори були ошелешені креативністю музикантів  і, зберігаючи хоча б десь в глибині душі дитячі різдвяні мрії, випустили альбом у світ. Чи зовсім інший, не менш несподіваний сюжет.  Невибаглива пісенька під назвою Metro's Eleven Days From Christmas – Одинадцять різдвяних днів Метра. Текст пісеньки – перелік  абсолютно калічною англійською мовою різних гастрономічних див: вареники -  «пирОги», ковбаса, легендарний борщ з часником. Виконання – наш співаючий  ректор на цьому фоні навіть не талант, а геній. Результат? Записаний в Канаді на Різдво 1976-го року сингл із піснею канадійського  співаючого коміка українського походження  на псевдо МетрО ( справжнє його ім’я Лесь, чи то пак Лес Павелік), який підігрує своєму напівречитативові на пилці,  коров’ячих дзвониках та глиняних свистульках,  було продано по всій Канаді у кількості більш як 50 000 копій і він отримав статус золотого за канадською сертифікацією. Ось такі дива трапляються з музикою та музикантами на Різдво. І це ще не все. Буде неймовірна композиція Let it snow3 dollars, як стверджують виконавці, зіграна на дитячих музичних іграшках, придбаних на різдвяних розпродажах за ті самі три долари. Буде «Мелі Калікімака!» в ритмі реггей (хіба ви забули що саме так бажають «щасливого Різдва!» гавайською?). І нарешті - кавер Джона Леннона - «Щасливого різдва! Війна закінчилася». Буде саме так! І тоді настане час для веселої музики…

Музика може все. Навіть пробити залізну завісу між мільйонами людей. За новою музичною історією ми знову вирушили  на блошиний ринок. Знову - тому, що два подкасти ми вже записали на цю тему. Як правильно рибалити на квадратного групера, або знахідки з блошиних ринків та Як Карлос Сантана став Світильником ока господнього і  мали вони непоганий відгук. Вирушили – бо на такому ринку, як відомо, можна знайти все. Диски виконавців, про яких ніколи не підозрював. Записи, яких вже, здавалося б, не мали лишитись на планеті. Альбоми, мелодії з яких ніде не знайдеш, окрім цього місця: ні в Google, ні загалом в космосі. І от пробираєшся рядами торговців з розкладеним товаром. Ярмарка стилів, смаків, витонченості, кітчу. Cтоп! Щось зупиняє тебе. Цього разу «Стопом!» для нас стала  Riblja corba, або Рибля Чорба, сербська група 80-х років.  З цього диска і починається карколомна історія про кілька не просто вдалих, а майже нереальних випадків, коли музиканти із так званих країн соціалізму пробивали своєю творчістю залізну стіну між двома таборами і ставали зірками на заході, де від зірок і так, здавалося б,  небо шоу-індустрії  гнеться. Від Бори Джорджевича до Чингісхана Спочатку лідер тієї самої Риблі Чорби Бора Джорджевич вилетів до Лондона, не маючи при собі нічого, окрім коштів на три доби та демодиску майбутнього альбому Натюрморт. Однак примудрився отримати  контракт на кілька років з легендарною лондонською студією запису, після чого записати три альбоми, і той самий Натюрморт зробити мультиплатиновим. Потім той же самий  Бора, все ще не суперзірка, захотів мати за вокаліста гурту на той час вже суперзірку Едді Гранта. І Едді таки заспівав разом з гуртом. Потім в історію вступають угорці: як вам теза про те, що до народження мегапопулярного сьогодні стилю К-рор були причетні скромні як для Заходу угорці, а саме Neoton Família (Неотон фамілі)? В цей сюжет органічно  вплітається ще одна парочка з Угорщини – Леслі Мандокі та Єва Сан, а з ними надуспішний продюсер Ральф Зігель, ну а там, де Зігель, там і мегапопулярний в ті часи гурт Dschinghis Khan (Чінгісхан). Далі історію вже не співатиме чи гратиме, а просто свистітиме ще один угорець – Тамаш Хакі. Свистітиме, бо так як він насвистить «Тітікаку» ( його авторства), яку насвистувала вся Німеччина,  або ж «Чардаш» чи будь яку іншу непросту мелодію, ніхто не насвистить. Більше того, хлопець, ім’я якого до цієї нашої історії ви навряд чи чули, насвистів собі і на славу, і на чималі статки, і цілу клініку в Європі. Тож нашої оповідки, повірте, він точно не зіпсував.

Знаємо, що Музичні історії сьогодні слухають більш ніж у 50 країнах світу. Завжди вдячні кожному відгуку, репліці чи емоції, що отримуємо у відповідь на наші Музичні історії. А іноді цей зворотній зв’язок приносить свою історію. Її запропонувала після наших подкастів з циклу «Мелодії воєнного часу» відома письменниця, перекладачка, культурологиняОксана Пахльовська. Отже, вона радить  звернути увагу на пісню італійця Руді Ассунтіно «Мир і війна» («Pace e guerra» [вимова: Паче е ґуерра]), написану у квітні цього року, після початку нинішньої війни. Автор закликає в ній весь цивілізований світ допомогти Україні зброєю.Пані Оксана вважає вельми цікавою і за текстом, і за мелодією саму пісню, а ще особистість самого автора. Та розповідає про нього. Руді (Родольфо) Ассунтіно (Rudi[Rodolfo] Assuntino) – італійський співак, режисер театру й кіно, етномузикознавець. У 60-ті роки належав до групи інтелектуалів та митців, що прагнули оновити музику, інтегруючи в неї народну експресивність, соціальний протест та політично значимий зміст. Зокрема, Руді зібрав та аранжував народні співи Емілії-Романьї, батьківщини Федеріко Фелліні, став автором політичних пісень, перекладав протестні пісні американських колег. Нині Руді за вісімдесят. Але, відзначає Оксана Пахльвська, це ніби повернення в бурхливий 1968-й рік, коли він був одним з найвідоміших в Італії голосів проти війни у В’єтнамі. Приспів пісні «Скидаймо в море американські бази» cтав тоді лейтмотивом студентських рухів. Тож тим сильніше звучить зараз його музичний заклик до урядів і народів – допомогти Україні зброєю. Людина чи країна, на яку напали, мають і право і обов’язок захищатись. Написана у квітні 2022 року, ця пісня, переконана автор розповіді,  по-справжньому знакова, адже ми знаємо скільки «пацифістських рухів» шириться Європою, – рухів, які є не чим іншим, як несвідомою (чи й свідомою) спробою зупинити допомогу Україні. ВІЙНА І МИР (підрядковий переклад: Оксана Пахльовська) Якщо той, хто шле тебе стріляти, – це господар, що змушує тебе до війни, –  ти маєш взяти гвинтівку  і жбурнути її об землю.  А якщо на тебе напали, все сплюндрували, все розграбували, –  ти ж тільки не надумай опиратись,  адже це Путін зробив, а не НАТО.  Рефрен-1:  Проти ката-терориста, злочинця, що коїть геноцид:  «Ні-ні, не надсилайте зброю»,  адже вона йому може пошкодити.  Якщо тобі кажуть, що мир –  це для всіх абсолютний принцип,  я скажу тобі з цілковитою певністю: вони тебе просто тра*нули. Допоки імперіалізм – жовто-червоний чи в зірочки – нестиме насилля і смерть, – ти точно маєш бути озброєний.  Рефрен-2:  Проти ката-терориста, злочинця, що коїть геноцид:  «Ні-ні, не надсилайте зброю»,  адже вона йому може пошкодити.  Якщо ти мене запитаєш, чи буде коли мир на цій землі, – відповім, що мир буде значно ближчий за умов перемоги у кожній справедливій війні.  Як це вже сталось з італійцями, завдяки перемозі їхніх партизанів, – перемозі у боротьбі проти катів минулого, катів теперішнього і катів майбутнього.  Рефрен-3 (двічі):  Проти ката-терориста, злочинця, що коїть геноцид:  надсилайте, надсилайте зброю – адже вона йому точно зможе пошкодити! Rudi Assuntino PACE E GUERRA Aprile 2022

Тільки справжні почуття можуть звести під однією обкладинкою Сера Пола Маккартні, Матіа Базар, Ніка Кейва та Boney M Ми записали три подкасти з циклу «Мелодії воєнного часу». В них було мало веселого та радісного, бо ж біль, втрати, відчай від страждань рідної країни не зроблять їх такими. Але навіть в найтемніші часи людина шукає те, що дасть  надію та підтримає любов. Так виникла ідея записати подкаст з мелодіями та текстами саме про це. Ви здивуєтесь, але на означену, так би мовити, тему,  співають і ті, кого ви, можливо, давно зарахували до збайдужілих та циніків. «Побачити річку, яка блискучою стрічкою тече в далечінь. Повернутися додому, де чекає вогнище і твоє кохання. Це так просто і так необхідно мені. Це і називається щастям». Це підрядник з пісні виконавців, під чиї, добре знайомі вам хіти та суперхіти,  здавалося б, можна лише танцювати, не вслуховуючись в текст. Натомість ось вам пісня «Семплічіта», тобто, «Простота» чи «Природність», де вони співають про те, що на намагається знищити війна -  щастя, надію, кохання, і ви чуєте надзвичайну мелодію та бачите світ трохи іншим. Пісня інших мегапопулярних виконавців We killed the world( Ми вбиваємо світ) спочатку здивує, як весело вони це роблять, потім же, коли залунають дитячі голоси…. Втім, краще слухайте. Так само варто прислухатись і до сера Пола Маккартні, чия композиція Hope of deliverance( Надія на визволення), записана десятки років тому, але ніби то і для тих, хто сьогодні втратив щось дороге в цьому житті. Ми вже не кажемо про ще одних виконавців, під чиє Lemon Tree(Лимонне дерево)в ефірі ви, поза сумнівами, не раз релаксували. Тут же ці самі хлопці здивують вас не мало не багато – готовністю рятувати світ: Прощавай, крихітко! Ми завтра маємо важливу справу – нам треба рятувати світ. Ми повинні повернути крила птахам і сонце у свої серця Скажи мені : до біса! (fuck you). Йди – і врятуй цей світ. Звісно, своєрідне побажання (це про отой англійський текст в дужках) хлопці хочуть почути для порятунку світу. Але ми вже знаємо, що не лише вишукана словесність супроводжує добрі діла у нашому світі, наприклад, коли треба когось спрямувати за потрібним напрямком. Отже, буде чимало несподіваних для вас поворотів музичних сюжетів. У підсумку ж, як вірно каже один цікавий виконавець (за походженням іспанець, музичну кар’єру він зробив у Італії, співаючи на дивному іспано-італійському суржику): Ме каго ен амор. Тобто: Моя ставка – на любов. А ваша?

Це така собі лірична оповідка про вплив французів, зокрема, шансону, на сучасну світову музику, насамперед, англосаксів.  Тут буде багато несподіванок для вас. Приміром, як батько панк-року Іггі Поп зрадив своєму дітищу на старості років саме з шансоном. А що їх об’єднувало з Джо Дассеном? Ото ж… Як американець Сідней Беше написав мелодію, що безліч разів потрапляла до різноманітних французьких збірок, хоча не був до того у Франції.  Про Тома Дютрона, який на відміну від свого батечка Жака Дютрона, навпаки, тягнувся до Америки і що з того вийшло.  Про Жака Бреля, якого ми знали як «Зануду», а він виявився новатором. А чули як  брутальний бородань з відомої американської групи ZZ Top Біллі Гіббонс співає пісні з репертуару Едіт Піаф? Ще раз так ото ж… Ну, і на завершення буде трохи зовсім вже екзотики, навіть на фоні того, про що вже сказав. А яка саме екзотика, хай буде сюрприз.  Слухайте нас – не переслухаєте!

Війна народжує пронизливі тексти і непересічну музику Ми продовжуємо слухати «Мелодії воєнного часу». Були впевнені, що обмежимось двома випусками але війна, на жаль, триває. Та й, відверто, сама тема не відпускала. З хвилюванням щодня передивляючись новини з фронту, чекаючи звісток від тих, хто на передовій,  чи займаючись під акомпонемент повітряних тривог звичною волонтерською роботою, ти живеш цією війною. І музика, що лунає в цей час з приймача, десь на вулиці чи на Yuotube, теж мимоволі вплітається в твою мелодію війни. А ще за асоціацією пригадуються нові й нові достойні пісні чи композиції, які колись знав, але лишень тепер відчув їх нотами єдиної мелодії. Так народився третій подкаст циклу. В ньому, як завжди,  різні стилі та далеко не всі відомі вам музиканти. Буде англійська, італійська, французька та ідиш. Буде «Свобода думки» і «Королівське полювання», буде класична гітара і некласична. Будуть очевидні аналогії, а потім -  як несподівана синкопа,  три пісні, написані в різний час і в різних країнах, складуться в один триптих: так наче, хтось згори від самого початку мав цей задум і вів авторів через роки та відстані до цієї миті. Не повірите, в цьому триптихові поєднались ска-панк-анархісти, відомий мультиінструменталіст та просто прог-металісти. А потім буде цікава інтерпретація Боба Ділана наслідувачами Pink Floyd. І ще, слухаючи цю музику, ви шукатимете відповіді на одвічні питання: Дитина-солдат, хто зробив її такою? Чому я стріляю? Що вони мені зробили? Хто вони, владарі війни і як вони приходять у цей світ? А на завершення - думки щодо тих самих «владарів війни»: «Сподіваюсь, ви помрете непрощеними, і я буду стояти біля вашої могили». Така вона, правда війни, і такі породжує сподівання. Але зрештою музика все одно об’єднує, і як приклад ми пригадуємо неймовірний прецедент часів залізної завіси, коли одна й та ж пісня одночасно стала «зірковою» в Східній Німеччині та ФРН. Пісня та поверне нас до мирних, довоєнних мрій. А Маестро Челентано,  хоча «La situazione non e buono», тобто «Ситуація не дуже», заспокоїть: є те, що «нас об’єднує: повітря, яким ми дихаємо; спільний будинок, який ми будуємо; земля, по якій ми ступаємо і, звичайно, любов, яка є у нас». «Любов, яка у нас є» - це вже немало. А ще: Цум золь вест ду зайн майн! Коли прослухаєте, ви з цим погодитесь! Вели випуск традиційно Олександр Харченко та  Володимир Радченко, монтаж традиційно був за Романом Храбровом.

У другому подкасті «Мелодії воєнного часу» ми зібрали не менш цікаві композиції та виконавців Продовжуємо слухати мелодії воєнного часу. Але якщо в першому подкасті https://anchor.fm/ukrinform-musical-stories/episodes/--e1i771k/a-a7srbr4 пісні були більше про те, що війни приносять загалом людям, країні, людству, цього разу більше звертаємось до того, що діється в душі кожного з нас. І особливо в душі того, хто захищає країну. Солдатська доля, солдатські мрії та думки зринають у кількох піснях, і кожен автор та співак додає щось своє до цього болю і цієї надії. Ви, напевне, здивуєтесь, але однією з перших буде пісня «Солдати» у виконанні ABBA. Стереотипи про те, що легендарна шведська четвірка не могла співати про щось серйозніше, аніж Dancing Queenабо Happy New Year, напевне є у кожного з нас. Вірогідно, тому душевна пісня Soldiersз альбому Visitorsі пройшла для широкого загалу непоміченою. Тож коли, як не тепер, повернутись до неї. Місток від ABBA до американського контркультурного ідола Тома Вейтса взагалі, здається, непросто перекинути. Але він є: у своїй пісні «Солдатські речі» Вейтс не просто  демонструє нетрадиційний асоціативний підхід до надскладної теми, а однією метафорою про «один долар за кожну річ» каже значно більше, аніж багато митців цілими фільмами чи книгами. Біль, який приносить війна, можна передати різними жанрами та стилістикою. Тож в нашому плей-листі буде інструментальна композиція сербського композитора Боріса Ковача та його «Апокаліптичого балканського танцювального оркестру» - «Апокаліптичне танго»,  прониклива  «Молитва воєнного часу» легендарного американця Пола Саймона та трагічна балада «Роса» хорвата Марко Перковіча, присвячена загиблим захисникам, яка була стилізована під народну пісню і набула в Хорватії приблизно такого ж статусу, як наша «Пливе кача…». Відверто легких чи просто спокійних композицій цього разу не буде. Але, повірте, безнадію ви не відчуєте. Не дадуть автори та виконавці з нашого подкасту. Під фінал відомий своїм інтелектуальним хуліганством польський рок-музикант Чеслав Нємен ( з точки зору сучасної той ще троль) оригінально затролить радянського гімнописця Сергія Міхалкова на тему «роззброєння», ще один балканський гурт (задля інтриги просто скажемо, що їх називали югославською версією Smokie), композитор Северин Краєвський та співачка, яку ми заради тієї ж інтриги теж не назвемо, повернуть вас до тих слів, що так багато важать в нашому житті – діти, радість, любов. І мир, звичайно. Заради цього варто жити. І писати музику...

Під час війни люди теж слухають музику. Війна народжує свої мелодії. Їх не сплутаєш з іншими… Якийсь час ми не звертались до наших подкастів «Музичні історії від Укрінформу». Здавалось, часне той, не до музики… Але життя саме підказувало, що не все так категорично з музикою. Пісня про Байрактар та Чорнобаївку народжували одні почуття. Хлопчик, який на популярному відео співає десь на сходинках зруйнованого будинку «Ой у лізі червнона калина…» - інші. А потім був Pink Floydз Хливнюком. Потім - фінський тенор-поліцейський, який неймовірно співає «Ніч яка зоряна…», хоча ніколи не знав жодного слова укарїнською… І ми зрозуміли, як помилялись  щодо музики під час війни. А тут ще згадався Адріано Челентано, який у 1977-му випустив англійською ( чи чули ви Челентано англійською?) альбом «Tecadisk» з піснею «Wartime melodies» - «Мелодії воєнного часу». Так і народився цей подкаст, який назвали, віддаючи шану Маестро – Мелодії воєнного часу. «Хлопець, який любив Бітлз та Роллен стоунз». А потім той хлопець пішов на в’єтнамську війну. Це Джанні Моранді, а потім ще безліч виконавців мелодії.  Послухавши, спробуйте сказати, що не зачепило… А ось Flash and the Pan, непересічні музиканти Гарі Ванда та Джордж Янг. Австралійці. Дарма, що на австралійську землю не ступали окупанти, багато чого відчули  та передбачили. Наприклад,  за сорок років до 24 лютого цього року почуєте у них про росіян як можливих ініціаторів війни… А ще - Роджер Тейлор, який завжди був найбільш політизованим із учасників Queen, та який ще 1994-го записав пісню-попередження про загрозу відродження нацизму. Хто б ви думаєте там є на відео в промо-ролику пісні, окрім британських неонацистів? Жириновський. А ось композиція  «Living on the frontline» ( Життя на передовій), що належить, кому б ви думали? Королю танцювального реггей Едді Гранту. При цьому згаданому королеві жанру пісню з доволі глибоким текстом про перипетії життя у фронтовій зонівдалось зробити танцювальною. І це ще раз доводить, що музику не запрограмуєш. Впевнені, що і ваші враження від мелодій воєнного часу також. Буде щемний діалог двох молодих людей - емігранта-латиноамериканця, який загинув під час атаки на Всесвітній торговельний центр та дівчини-афганки, яка стала жертвою бомбардування Кабулу ( «Манхеттен – Кабул»), а потім  - діалог двох дітей війни - Давида з Тель-Авіву та Ішмаеля з Бейруту. А потім – «День шакала», і «Чорна меса до Ядерного Бога», й інші мелодії. Слухайте… Це лиш перша частина подкасту. Друга буде з не менш цікавими сюжетами. Та, звісно, мелодіями…